Про легалізацію понаїхів
Apr. 12th, 2023 04:33 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
fizzikЗа час російської окупації до Криму понаїхало щонайменше 200 тис. росіян.
Для правильного розуміння тексту цього допису варто спершу сформулювати визначення терміна "понаєх" .
"Понаєхом" називатимемо громадянина РФ або іншої країни, крім України, який оселився в Криму після 27 лютого 2014 року, і станом на цю дату не мав документа на право постійного проживання в Україні.
Під "громадянином РФ чи іншої країни" у попередньому реченні не може розумітися кримчанин, який отримав при окупації паспорт РФ (а також будь-який інший громадянин України, якого вважають своїм громадянином і ще якісь держави).
Україна, безумовно, має юридичне право депортувати всі кілька сотень тисяч незаконних мігрантів, які понаїхали з держави-агресора. Але юридична правомірність не еквівалентна доцільності. Швидке видалення з Криму сотень тисяч понаєхів породить безліч складних логістичних, гуманітарних та юридичних проблем.
Так, юридичних - теж: незважаючи на очевидну незаконність перебування окупантів-понаєхів на території України, суворо дотримуючись законних процедур, довелося б проводити суд щодо депортації кожного з них, не згодного виїхати добровільно. Звичайно, правильно буде створити стимули, що спонукають понаїхів не перевантажувати судову систему, а їхати самостійно і добровільно. Це велика тема для окремого обговорення. Зараз я не торкатимуся її докладно, підкину лише одну ідею подібного стимулу. Усі угоди з кримською нерухомістю, які не відображені в українському реєстрі, взагалі кажучи – недійсні. Проте мені здається розумним, гуманним і справедливим дати можливість узаконити ті з подібних угод, за якими не буде претензій у колишніх власників, і які не стосуються незаконно зведених вже під час окупації будівель. Але розумно також і ухвалити закон про те, що легалізувати таким чином свої покупки на території Криму зможе лише понаєх, який або виїде з України добровільно, не доводячи справу до судового рішення про депортацію, або до певної дати оформить законну підставу для проживання в Україні. Ті ж, хто доведе справу до рішення про депортацію, мають втратити накуплену в Криму нерухомість без компенсації.
Здебільшого в цьому записі я хочу обговорити можливість легалізувати проживання в Криму для певної частки понаїхів.
Чому правильно надати таку можливість?
Тому що це взагалі правильно – надавати людині шанс, не заганяти у кут. Це не лише гуманно, а й вигідно (про вигоди напишу нижче).
Але, звісно, прийняти у постокупаційному Криму сотні тисяч понаїхів Україна не в змозі. Більшість має виїхати. Звідси виникає ідея квоти для легалізованих понаїхів. Яким має бути розмір цієї квоти? Це дискусійне питання, але як орієнтир я назвав би цифру в 20 тис. осіб.
Які понаїхи не можуть легалізувати проживання в Криму за жодних обставин:
1) Ті, які за час окупації на окупованих територіях України скоїли злочини проти громадян України, довкілля чи історичних пам'яток
2) Ті, які де завгодно і будь-коли скоїли військові злочини чи злочини проти людяності.
3) Військовослужбовці РФ, службовці "правоохоронних" і воєнізованих органів РФ, зокрема колишні, тобто і ті, хто звільнився до прийняття закону, що обговорюється, і до того, як понаїхали до Криму, і члени їхніх сімей. Можна встановити термін давності років у 15, тобто дозволити легалізацію колишніх російських силовиків, якщо вони звільнилися не пізніше 2008 року.
4) Члени "парламентських партій" РФ, а також організацій, що діяли в інтересах зміцнення окупаційного режиму (список, звичайно, повинен бути визначений. Наприклад, туди потраплять всілякі російські "козачі" організації, "нічні вовки" та інша подібна мерзота).
Які понаєхи можуть легалізуватися понад квоти (за умови, що не потрапили до попереднього списку):
1) Ті, хто має право на громадянство України.
2) Одружені з громадянами України.
Усі інші понаїхи, хто не входить до двох вищезгаданих списків, можуть легалізувати проживання у Криму, якщо потраплять у квоту.
Що має зробити понаєх, щоб потрапити у квоту?
Він має подати заяву. Чим раніше, тим краще – до того, як квота буде вичерпана. Не тоді, коли Крим буде звільнено, а ось прямо зараз. Ну, не зараз, звичайно, а тоді, коли закон буде ухвалений і набуде чинності, і протягом терміну, визначеного цим законом. Для прийому заяв має бути відкритий спеціальний сайт. Заява заповнюється онлайн, скани необхідних документів додаються. Список документів не повинен бути дуже довгим. Паспорт, військовий квиток для військовозобов'язаних, трудова книжка, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб. Сім'я заповнює одну загальну заяву. Заяви перевіряються, якісь апліканти можуть бути в результаті перевірки дискваліфіковані, тому прийняти заяви можна більше, ніж встановлена квота. Але ті, хто подаватиме заяву після вичерпання квоти, одразу отримуватимуть повідомлення, що їхні заяви приймаються "умовно". Заяви, які пройшли перевірку, задовольняються у порядку надходження, до вичерпання квоти.
Причетність до цивільної окупаційної адміністрації не виключає абсолютно можливості легалізації в Криму, але щодо таких понаїхів діє "презумпція винності". Що це означає? "Звичайний" понаєх, який не працював в окупаційній адміністрації, просто клянеться, що він не чинив злочинів, що ведуть до дискваліфікації. І якщо компетентні органи України не мають інформації про протилежне, то його (що потрапила в квоту) заява задовольняється. Понаєх, який працював в окупаційній адміністрації, зобов'язаний довести, що його діяльність не завдавала шкоди законним інтересам мешканців окупованої території, навколишнього середовища та історичних пам'яток. Як довести? По-перше, надати докладний опис своєї діяльності в окупаційній адміністрації, з обґрунтуванням її нешкідливості. По-друге, подати рекомендації/поруки не менше, ніж п'яти кримчан. По-третє, пройти комісію, яка може вимагати у самого апліканта або в будь-яких організацій додаткові документи, які вважатиме важливими для оцінки діяльності понаєха, та ухвалить остаточне рішення про допуск у квоту або відмову в ньому.
Ті, хто має право на легалізацію поза квотою, також мають подати заяву тим самим порядком, додатково додавши скани документів, що підтверджують шлюб із громадянином/громадянкою України або право на громадянство України. Тільки своєчасне подання такої заяви відкриває можливість для легалізації без виїзду із України. Ті понаїхи з пільгових груп, хто своєчасно заяву через інтернет не подасть, мають виїхати та доводити право на возз'єднання сім'ї чи громадянство України в дипломатичних установах за кордоном.
Тепер про вигоди легалізації певної частки понаїхів для України.
По-перше, це нейтралізація ворожої пропаганди, яка до звільнення Криму понаїхів "підніматиме на бій" за їхні "права", а після звільнення та початку депортації незаконних мігрантів - кричати про "нелюдяність кривавої української хунти". І не надто важливо, як багато заяв про легалізацію буде подано. Якщо їх буде подано мало, то навіть квота не буде обрана, - це повністю розв'яже Україні руки щодо депортації тих, хто не звернувся за легалізацією: адже кожен мав можливість, хто ж їм винен, якщо вони нею не скористалися? Якщо заяв буде багато, тож, наприклад, кожен другий понаїх заповнить його, то це створить правильний настрій у понаїхів ще до звільнення і значно збільшить кількість тих, хто сам поїде ще за російської влади.
По-друге, запропонована мною схема легалізації дозволяє відібрати для неї лояльніших і менш небезпечних у майбутньому понаїхів. Тому що, дивлячись правді у вічі, всіх все одно депортувати не вдасться. І краще нехай залишаться ті, хто ще до звільнення виявлять справою готовність діяти за правилами, що встановлюються українською державою, ніж ті, хто зможе краще сховатися або вже після звільнення Криму голосніше кричатиме про "гуманітарні підстави".
По-третє, не зайвим буде збір інформації, яку нададуть у своїх заявах апліканти. Доцільно з цієї точки зору заохотити заповнення заяв якомога більшим числом понаєхів. Для цього можна оголосити про можливе (але не гарантоване!) збільшення квоти в майбутньому, а також про можливу (але не гарантовану!) появу додаткових програм легалізації понад квоти (наприклад, для цінних фахівців або з гуманітарних підстав), але обов'язковою умовою для участі буде подання заяви на первісну програму. Так, щоб навіть для понаїха, що схаменувся надто пізно і розуміє, що у первісну квоту він уже не потрапить, був сенс все ж таки подати заяву.
Буду радий як коментам по суті, так і зауваженням щодо моєї української мови. Бо текстів такого обсягу українською я не писав понад 30 років - відколи закінчив школу.
Для правильного розуміння тексту цього допису варто спершу сформулювати визначення терміна "понаєх" .
"Понаєхом" називатимемо громадянина РФ або іншої країни, крім України, який оселився в Криму після 27 лютого 2014 року, і станом на цю дату не мав документа на право постійного проживання в Україні.
Під "громадянином РФ чи іншої країни" у попередньому реченні не може розумітися кримчанин, який отримав при окупації паспорт РФ (а також будь-який інший громадянин України, якого вважають своїм громадянином і ще якісь держави).
Україна, безумовно, має юридичне право депортувати всі кілька сотень тисяч незаконних мігрантів, які понаїхали з держави-агресора. Але юридична правомірність не еквівалентна доцільності. Швидке видалення з Криму сотень тисяч понаєхів породить безліч складних логістичних, гуманітарних та юридичних проблем.
Так, юридичних - теж: незважаючи на очевидну незаконність перебування окупантів-понаєхів на території України, суворо дотримуючись законних процедур, довелося б проводити суд щодо депортації кожного з них, не згодного виїхати добровільно. Звичайно, правильно буде створити стимули, що спонукають понаїхів не перевантажувати судову систему, а їхати самостійно і добровільно. Це велика тема для окремого обговорення. Зараз я не торкатимуся її докладно, підкину лише одну ідею подібного стимулу. Усі угоди з кримською нерухомістю, які не відображені в українському реєстрі, взагалі кажучи – недійсні. Проте мені здається розумним, гуманним і справедливим дати можливість узаконити ті з подібних угод, за якими не буде претензій у колишніх власників, і які не стосуються незаконно зведених вже під час окупації будівель. Але розумно також і ухвалити закон про те, що легалізувати таким чином свої покупки на території Криму зможе лише понаєх, який або виїде з України добровільно, не доводячи справу до судового рішення про депортацію, або до певної дати оформить законну підставу для проживання в Україні. Ті ж, хто доведе справу до рішення про депортацію, мають втратити накуплену в Криму нерухомість без компенсації.
Здебільшого в цьому записі я хочу обговорити можливість легалізувати проживання в Криму для певної частки понаїхів.
Чому правильно надати таку можливість?
Тому що це взагалі правильно – надавати людині шанс, не заганяти у кут. Це не лише гуманно, а й вигідно (про вигоди напишу нижче).
Але, звісно, прийняти у постокупаційному Криму сотні тисяч понаїхів Україна не в змозі. Більшість має виїхати. Звідси виникає ідея квоти для легалізованих понаїхів. Яким має бути розмір цієї квоти? Це дискусійне питання, але як орієнтир я назвав би цифру в 20 тис. осіб.
Які понаїхи не можуть легалізувати проживання в Криму за жодних обставин:
1) Ті, які за час окупації на окупованих територіях України скоїли злочини проти громадян України, довкілля чи історичних пам'яток
2) Ті, які де завгодно і будь-коли скоїли військові злочини чи злочини проти людяності.
3) Військовослужбовці РФ, службовці "правоохоронних" і воєнізованих органів РФ, зокрема колишні, тобто і ті, хто звільнився до прийняття закону, що обговорюється, і до того, як понаїхали до Криму, і члени їхніх сімей. Можна встановити термін давності років у 15, тобто дозволити легалізацію колишніх російських силовиків, якщо вони звільнилися не пізніше 2008 року.
4) Члени "парламентських партій" РФ, а також організацій, що діяли в інтересах зміцнення окупаційного режиму (список, звичайно, повинен бути визначений. Наприклад, туди потраплять всілякі російські "козачі" організації, "нічні вовки" та інша подібна мерзота).
Які понаєхи можуть легалізуватися понад квоти (за умови, що не потрапили до попереднього списку):
1) Ті, хто має право на громадянство України.
2) Одружені з громадянами України.
Усі інші понаїхи, хто не входить до двох вищезгаданих списків, можуть легалізувати проживання у Криму, якщо потраплять у квоту.
Що має зробити понаєх, щоб потрапити у квоту?
Він має подати заяву. Чим раніше, тим краще – до того, як квота буде вичерпана. Не тоді, коли Крим буде звільнено, а ось прямо зараз. Ну, не зараз, звичайно, а тоді, коли закон буде ухвалений і набуде чинності, і протягом терміну, визначеного цим законом. Для прийому заяв має бути відкритий спеціальний сайт. Заява заповнюється онлайн, скани необхідних документів додаються. Список документів не повинен бути дуже довгим. Паспорт, військовий квиток для військовозобов'язаних, трудова книжка, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб. Сім'я заповнює одну загальну заяву. Заяви перевіряються, якісь апліканти можуть бути в результаті перевірки дискваліфіковані, тому прийняти заяви можна більше, ніж встановлена квота. Але ті, хто подаватиме заяву після вичерпання квоти, одразу отримуватимуть повідомлення, що їхні заяви приймаються "умовно". Заяви, які пройшли перевірку, задовольняються у порядку надходження, до вичерпання квоти.
Причетність до цивільної окупаційної адміністрації не виключає абсолютно можливості легалізації в Криму, але щодо таких понаїхів діє "презумпція винності". Що це означає? "Звичайний" понаєх, який не працював в окупаційній адміністрації, просто клянеться, що він не чинив злочинів, що ведуть до дискваліфікації. І якщо компетентні органи України не мають інформації про протилежне, то його (що потрапила в квоту) заява задовольняється. Понаєх, який працював в окупаційній адміністрації, зобов'язаний довести, що його діяльність не завдавала шкоди законним інтересам мешканців окупованої території, навколишнього середовища та історичних пам'яток. Як довести? По-перше, надати докладний опис своєї діяльності в окупаційній адміністрації, з обґрунтуванням її нешкідливості. По-друге, подати рекомендації/поруки не менше, ніж п'яти кримчан. По-третє, пройти комісію, яка може вимагати у самого апліканта або в будь-яких організацій додаткові документи, які вважатиме важливими для оцінки діяльності понаєха, та ухвалить остаточне рішення про допуск у квоту або відмову в ньому.
Ті, хто має право на легалізацію поза квотою, також мають подати заяву тим самим порядком, додатково додавши скани документів, що підтверджують шлюб із громадянином/громадянкою України або право на громадянство України. Тільки своєчасне подання такої заяви відкриває можливість для легалізації без виїзду із України. Ті понаїхи з пільгових груп, хто своєчасно заяву через інтернет не подасть, мають виїхати та доводити право на возз'єднання сім'ї чи громадянство України в дипломатичних установах за кордоном.
Тепер про вигоди легалізації певної частки понаїхів для України.
По-перше, це нейтралізація ворожої пропаганди, яка до звільнення Криму понаїхів "підніматиме на бій" за їхні "права", а після звільнення та початку депортації незаконних мігрантів - кричати про "нелюдяність кривавої української хунти". І не надто важливо, як багато заяв про легалізацію буде подано. Якщо їх буде подано мало, то навіть квота не буде обрана, - це повністю розв'яже Україні руки щодо депортації тих, хто не звернувся за легалізацією: адже кожен мав можливість, хто ж їм винен, якщо вони нею не скористалися? Якщо заяв буде багато, тож, наприклад, кожен другий понаїх заповнить його, то це створить правильний настрій у понаїхів ще до звільнення і значно збільшить кількість тих, хто сам поїде ще за російської влади.
По-друге, запропонована мною схема легалізації дозволяє відібрати для неї лояльніших і менш небезпечних у майбутньому понаїхів. Тому що, дивлячись правді у вічі, всіх все одно депортувати не вдасться. І краще нехай залишаться ті, хто ще до звільнення виявлять справою готовність діяти за правилами, що встановлюються українською державою, ніж ті, хто зможе краще сховатися або вже після звільнення Криму голосніше кричатиме про "гуманітарні підстави".
По-третє, не зайвим буде збір інформації, яку нададуть у своїх заявах апліканти. Доцільно з цієї точки зору заохотити заповнення заяв якомога більшим числом понаєхів. Для цього можна оголосити про можливе (але не гарантоване!) збільшення квоти в майбутньому, а також про можливу (але не гарантовану!) появу додаткових програм легалізації понад квоти (наприклад, для цінних фахівців або з гуманітарних підстав), але обов'язковою умовою для участі буде подання заяви на первісну програму. Так, щоб навіть для понаїха, що схаменувся надто пізно і розуміє, що у первісну квоту він уже не потрапить, був сенс все ж таки подати заяву.
Буду радий як коментам по суті, так і зауваженням щодо моєї української мови. Бо текстів такого обсягу українською я не писав понад 30 років - відколи закінчив школу.
no subject
Date: 2023-04-12 07:30 am (UTC)а мова....уж точно лучше моей:)
а вот кем заполнить освободившиеся квартиры? и как создать рабочие места для них, это тоже важно.
я б начала застраивать полупустой западный берег курортными объектами (возможно, с помощью Турции, у которой огромный опыт в этом), но и на зимний период какие-то, скажем, тепличные хозяйства (климат!), солнечные станции, опреснительные, если мало воды, в общем, создать самоокупаемую экономику Крыма.